Матриця

Нєо – дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба
паркінсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно
задає ідіотскі питання
Морфей – наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і
також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано
розмовляє по-русськи
Триніті – коханка Нєо
Агенти – кацапські санітари, перевдягнені божевільними
Ріган – кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш
Мод і мнить себе філософом
Огакул – стара єврейка з Одеси
Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та
інші.
Епіграф:
Imagine, there is no spoon
(Де ложка, блядь?!)
Частина Перша. Тіпа рєальний мір
Сцена Перша
На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по
якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу
вламується бридка рожа Морфея
Нєо: Ой!
Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.
Нєо: Ти хто?
Морфей: Хочеш знати правду?
Нєо: Шо-о?
Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?
Нєо: Яку?
Морфей: Тьху! (відключається)
У двері дзвонять
Нєо: Хочу!… тобто, Хто там? Наркомани: Це ми. Є?
Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і
випадають на ізмєну
Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!
Нєо: Бабки гдє?
Наркомани: (озираючись на телевізор) На…
Нєо: На…
Наркомани: Дьорнєш?
Нєо: Ідьом…
Сцена Друга (дуже коротка)
Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і
ловлять якусь дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та
верещить: “Агенти, агенти!”. Періодично вона стрибає та дрига ногами.
Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає
на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.
Сцена Третя
Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане
простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки
Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От...
хуйня!
Входять санітари
Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву
руку та показує санітарам американський фак)
Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш
процидурку? Мням, мням Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі
скажемо: ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це
ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому
до заду гнуту столову ложку) Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари
регочуть та залишають палату).
Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету…
Сцена Четверта
Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька
всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і
дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: Шо тут?
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо
Морфей: Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє,
шо і ми. Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.
Трініті: Буе-еееааааа....
Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім
знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі.
Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.
Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий
Трініті: Бууууууе-еееєєє....
Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!
З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший
хлам, що розкиданий по комнаті
Трініті: Шо він робить?
Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!
Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....
Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких
випадках він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія. Очі його
заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.
Сцена П’ята
Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах.
Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок
зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати
мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо.
Нєо: (хрипко) Хто тут?...
Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?
Нєо: Нєє...
Морфей: То знай, тут ти.
Нєо: Хто я?
Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу
Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені
Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати.
Морфей прокидається.
Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..
Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ
ОТСЮДА!!! АА-А!
На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.
Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну,
“Алльо!”
Нєо зі страхом відкидає мобілу.
Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...
Нєо: Хто такий Оракул?
Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає,
що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати
Матрицю.
Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?
Трініті: Бо ти мудак!
Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!
Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати
Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В
ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися,
деякі можна зламати. Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?
Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо)
Пизданеш і узнаєшь.
Нєо: (радісно) Правду?
Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.
Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра
Нєо: І на хуя?
Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?
Морфей штовхає Нєо з даху.
Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!...
Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”!
Нєо: Бля-а-а-ааа!...
На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і
плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі,
якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у
фантастичних фільмах, приземляється Морфей.
Морфей: Білі не вміють літати...
Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф
Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім
говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він
ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея
верещить пєйджер.
Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під
плащем) Час іти.
Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою
намагаючись попасти негру в спину.
Частина Друга. Матріца
По-за Сценою
Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою
сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган
судорожно їсть. У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який
він постійно теребить. В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу
пиздить по столу.
Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?
Ріган: Ам-гум… Скоко? Платішь скоко?
Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?
Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси -
тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол!
Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день!
Ріган: Три!
Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!
Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо
кунг-фу, це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е
ка-аажжее-еее….
Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нічо не
получішь.
Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати,
тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.
Сцена Перша
Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на
підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими
ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тіпає та сіпає у різні боки.
Рухи в нього поривчасті, очі блищать, пальці тремтять.
Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!
Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей мудак?
Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пГ'авду
Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти
двігаєшься такі как Агент!
Нєо: (тіпається) Я... угк… знаю... укг… Кунг! Хву!..
Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І
кто-то из вас умгет. Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт.
Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!
Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на - з’їж.
Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре.
Поступово його попускає.
Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?
Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.
Нєо: От спасібо, я краще піду
Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть
ложки
Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь?
Морфей: Нічого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню – він витягує з-за
пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити – Ми
повераємось.
Нєо: Куди?
Морфей: Додому, у рєальний мир!
Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.
Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь!
Агенти: (крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас
ждєт главврач!
Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний!
Агенти: Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)
Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів,
невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду,
але якась хуйня хряцає його в потилицю і розуміння згасає.
Сцена Друга
В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку
п'яний. По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук
триста ложок.
Нєо: (співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з
канво-оєм!…" Трініті: Де Морфей?
Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок
п'ять, я в айсік'ю хаачу оп'ять!…"
Ріган: Де Морфей?!
Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.
Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?
Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З
останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки
Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука!
Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що
сталося з Морфеєм?
Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу!
Ріган: Зроби йому клізму, бо помре
Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо,
не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками і починає
терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає
ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже
п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує.
Нєо: А ну стояти, блядь!
Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє?
Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й
залишається стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана
ампули. Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до
рота.
Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!
Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по
пилюці. Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми
тут як блядськи батарейки”.
Сцена Третя
Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі.
На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані.
Поруч копошаться лікарі.
Нєо: Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на
підставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у
рота негру.
Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає. На
стільці лишається лише старий замацаний телефон.
Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!
Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмію літати!
З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном. Телефон
дзвонить, лікар падає, інші – тікають.
Заключна Сцена
На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних
кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на
зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!
Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
Трініті: Буе-еееєєє....
Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і
решітка. Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та
поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ
КУНГ-ФУ-Ууу!»
[b]